Чи знаєте ви про інгаляції кисню?

Оцінка та класифікація гіпоксії

Чому виникає гіпоксія?

Кисень – це основна речовина, яка підтримує життя. Коли тканини не отримують достатньо кисню або мають труднощі з його використанням, що викликає аномальні зміни в метаболічних функціях організму, така ситуація називається гіпоксією.

Основи для оцінки гіпоксії

Ступінь гіпоксії та симптоми

Класифікація гіпоксії

Низька концентрація кисню у вдихуваному газі, порушення функції зовнішнього видиху, венозний шунт в артерії тощо. Часто спостерігається при хронічній обструктивній хворобі легень та вроджених вадах серця, таких як тетрада Фалло.

Знижена кількість або змінені властивості гемоглобіну, такі як анемія, отруєння чадним газом та метгемоглобінемія.

гіпоксія кровообігу

організаційна гіпоксія

Викликається порушенням утилізації кисню клітинами тканин, наприклад, отруєнням ціанідами.

Киснева інгаляційна терапія та її призначення

За нормальних умов здорові люди дихають повітрям природним чином і використовують кисень, що міститься в ньому, для підтримки метаболічних потреб. Коли хвороба або певні аномальні стани призводять до гіпоксії в організмі, необхідно використовувати певне обладнання для постачання кисню пацієнту, підвищення парціального тиску кисню в артеріальній крові (PaO2) та насичення киснем (SaO2), покращення гіпоксії, стимулювання метаболізму та підтримки життя. Активність.

Переваги інгаляції кисню

• Полегшення стенокардії та профілактика інфаркту міокарда
• Запобігання раптової смерті від ішемічної хвороби серця
• Гарне лікування астми
• Ефективно лікує емфізему, легенево-серцеву хворобу та хронічний бронхіт
• Киснева інгаляція має допоміжний терапевтичний ефект при діабеті: сучасні дослідження показують, що діабет пов'язаний з нестачею кисню в організмі. У пацієнтів з діабетом значно нижчий капілярний тиск, і клітини тканин не можуть повноцінно отримувати кисень, що призводить до порушення функції клітин та метаболізму глюкози. Тому впровадження кисневої терапії для пацієнтів з діабетом привернуло увагу медичної спільноти.
• Кисневі інгаляції можуть відігравати певну роль у охороні здоров'я здорових людей: забруднення повітря, регулярне використання кондиціонерів, регулярні інгаляції кисню можуть очистити дихальну систему, покращити функцію внутрішніх органів, підвищити комплексний імунітет організму та запобігти різним захворюванням.

Які існують класифікації кисневої терапії?

• Подача кисню високої концентрації (5-8 л/хв): використовується при гострій дихальній недостатності, такій як зупинка дихання та серця, синдром гострого респіраторного дистрессу, гостре отруєння (наприклад, отруєння чадним газом або отруєння газом), пригнічення дихання тощо, коли для порятунку необхідно використовувати кисень високої концентрації або чистий кисень щосекунди, але він не підходить для тривалого використання для запобігання отруєнню киснем або іншим ускладненням.
• Подача кисню середньої концентрації (3-4 л/хв): підходить для пацієнтів з анемією, серцевою недостатністю, шоком тощо, які не мають суворих обмежень щодо концентрації вдихуваного кисню.
• Подача кисню низької концентрації (1-2 л/хв): зазвичай використовується при хронічному бронхіті, емфіземі, легеневій хворобі серця тощо, також відомій як хронічна обструктивна хвороба легень. Занадто високий парціальний тиск кисню в крові може послабити рефлекторну стимуляцію каротидного синуса до дихального центру, тим самим зменшуючи вентиляцію та посилюючи затримку вуглекислого газу. Тому кисень слід використовувати з обережністю, і зазвичай використовується безперервна інгаляція кисню низької концентрації.

Концентрація кисню та потік кисню

Концентрація кисню: частка кисню, що міститься в повітрі. Концентрація кисню в нормальному атмосферному повітрі становить 20,93%.

• Кисень низької концентрації <35%
• Кисень середньої концентрації 35%-60%
• Висока концентрація кисню >60%

Потік кисню: стосується скоригованого потоку кисню для пацієнтів, одиниця вимірювання л/хв.

Концентрація кисню, перетворення потоку кисню

• Назальна канюля, закладеність носа: концентрація кисню (%) = 21+4X потік кисню (л/хв)
• Подача кисню в маску (відкрита та закрита): швидкість потоку має перевищувати 6 л/хв
• Простий респіратор: швидкість потоку кисню 6 л/хв, концентрація кисню у вдиху приблизно 46%-60%
• Вентилятор: Концентрація кисню = 80X потік кисню (л/хв) / об'єм вентиляції + 20

Класифікація кисневої терапії - за методом подачі кисню

Що слід враховувати під час використання кисню

• Безпечне використання кисню: Ефективно впроваджуйте «чотири запобіжні заходи»: запобігання землетрусам, пожежам, перегріву та ураженню нафтою. Тримайте кисень на відстані щонайменше 5 метрів від плити та 1 метр від обігрівача. Кисень не можна використовувати. Коли стрілка манометра показує 5 кг/см2, його не можна використовувати повторно.
• Суворо дотримуйтесь процедур роботи з киснем: під час використання кисню слід спочатку використати його. Після зупинки спочатку витягніть катетер, а потім вимкніть подачу кисню. Під час зміни швидкості потоку слід спочатку відокремити кисневий та назальний катетер, а потім відрегулювати швидкість потоку перед підключенням.
• Спостерігайте за ефектом використання кисню: ціаноз полегшується, частота серцевих скорочень сповільнюється, ніж раніше, задишка полегшується, психічний стан покращується, а також спостерігаються тенденції різних показників аналізу газів крові тощо.
• Щодня міняйте носову канюлю та зволожувальний розчин (на 1/3-1/2 дистильованої або стерилізованої води)
• Забезпечте використання кисню в екстрених випадках: невикористані або порожні кисневі балони слід позначати відповідно табличками «повний» або «порожній».

Основні запобіжні заходи при інгаляції кисню

• Уважно спостерігайте за ефектом кисневої терапії: якщо такі симптоми, як задишка, зменшуються або полегшуються, а серцебиття нормальне або близьке до нормального, це свідчить про ефективність кисневої терапії. В іншому випадку причину слід вчасно знайти та усунути.
• Подача висококонцентрованого кисню не повинна тривати надто довго. Загальноприйнято вважати, що якщо концентрація кисню перевищує 60% і триває більше 24 годин, може виникнути кисневе отруєння.
• Пацієнтам із загостренням хронічного обструктивного захворювання легень зазвичай слід проводити контрольовану (тобто безперервну) інгаляцію кисню низької концентрації.
• Зверніть увагу на обігрів та зволоження повітря: Підтримка температури 37°C та вологості від 95% до 100% у дихальних шляхах є необхідною умовою для нормальної очисної функції мукоциліарної системи.
• Запобігання забрудненню та закупорці проток: Речі слід регулярно міняти, чистити та дезінфікувати, щоб запобігти перехресному інфікуванню. Катетери та носові прокладки слід перевіряти в будь-який час, щоб переконатися, що вони не заблоковані виділеннями, та вчасно замінювати їх, щоб забезпечити ефективну та безпечну кисневу терапію.

Стандарти профілактики та лікування поширених ускладнень інгаляції кисню

Ускладнення 1: Сухі респіраторні виділення

Профілактика та лікування: Кисень, що виходить з кисневого пристрою, сухий. Після інгаляції він може висушити слизову оболонку дихальних шляхів, зробити виділення сухими та важкими для відходження. У зволожувальну пляшку слід додавати дистильовану воду, а для зволоження кисню – стерилізовану воду.

Ускладнення 2: Пригнічення дихання

Профілактика та лікування: Під час гіпоксемії зниження PaO2 може стимулювати периферичні хеморецептори, рефлекторно збуджувати дихальний центр та збільшувати вентиляцію легень. Якщо пацієнт покладається на це рефлекторне збудження для підтримки дихання протягом тривалого часу (наприклад, у пацієнтів із легеневою хворобою серця та дихальною недостатністю II типу), вдихання високих концентрацій кисню може усунути цей рефлекторний механізм, пригнічувати спонтанне дихання та навіть спричинити зупинку дихання. Тому необхідно забезпечувати контрольоване постачання кисню низькою концентрацією з низьким потоком та контролювати зміни PaO2, щоб підтримувати PaO2 пацієнта на рівні 60 мм рт. ст.

Ускладнення 3: Абсорбуючий ателектаз

Профілактика та лікування: Після вдихання пацієнтом кисню у високих концентраціях відбувається заміщення великої кількості азоту в альвеолах. Після блокування бронхів кисень в альвеолах може швидко поглинатися циркулюючим кровотоком, що призводить до колапсу альвеол та ателектазу. Тому профілактика обструкції дихання є ключовою. Заходи включають заохочення пацієнтів до глибокого вдиху та кашлю, посилення відходження мокротиння, часту зміну положення тіла та зниження концентрації кисню (<60%). Пацієнтам, підключеним до апаратів штучної вентиляції легень, можна запобігти цьому, додавши позитивний тиск наприкінці видиху (PEEP).

Ускладнення 4: Гіперплазія ретролентальної фіброзної тканини

Профілактика та лікування: Після використання висококонцентрованого кисню надмірний парціальний тиск кисню в артеріальній крові (PaO2 досягає понад 140 мм рт. ст.) є основним фактором ризику виникнення гіперплазії ретролентальної фіброзної тканини у новонароджених (особливо недоношених). Тому концентрацію кисню у новонароджених слід суворо контролювати нижче 40%, а також контролювати час інгаляції кисню.

Ускладнення 5: Кисневе отруєння

Клінічні прояви:

• Симптоми отруєння легеневими киснем: біль за грудиною, сухий кашель та прогресуюча задишка, зниження життєвої ємності легень
• Симптоми отруєння головного мозку киснем: порушення зору та слуху, нудота, судоми, непритомність та інші неврологічні симптоми. У важких випадках можливі кома та смерть.
• Прояви кисневого отруєння очей: атрофія сітківки. Якщо недоношені діти занадто довго приймають кисень в інкубаторі, у сітківці відбудеться значна оклюзія кровоносних судин, інфільтрація фібробластів та проліферація ретролентальних волокон, що може призвести до сліпоти.